Дуже зайва активність

Вміння переборщити в українській політиці опанували майже ідеально, але нема меж досконалості, коли мова йде про те, аби зробити щось кричущо безглузде. Огляд подій тижня в Україні

«Список» тижня

Найсвіжіша поява Генерального прокурора Юрія Луценка в інформаційному просторі мала б стати «бомбою». Але не стала, бо за два десятиліття свого перебування у політиці Юрій Віталійович накидав стільки вибухонебезпечних повідомлень і викриттів, що вистачило б на всіх прокурорів, які співпрацювали з Коррадо Катані.

Тепер Луценко в інтерв’ю американському виданню The Hill з сумом признався, що посол США Йованович на першій їхній зустрічі передала йому список осіб, яких не можна переслідувати.

«Моя відповідь щодо цього полягала у тому, що це неприпустимо. Ніхто у цій країні — ні наш президент, ні наш парламент, ні посол — не зупинять мене від судового переслідування, якщо є злочин», — обурився Генеральний прокурор.

Чому Луценко мовчав про зустріч з Йованович стільки часу – найбільш невинне питання. Гірше для самого Юрія Віталійовича, що його сагу про список назвали «цілковитою вигадкою» у Державному департаменті США. І геть зле для шефа ГПУ прозвучали слова президента Порошенка: «Йованович як представник США як держави та президента США Дональда Трампа, великого друга України та великого мого друга має повну мою підтримку».

У «країнах з розвиненою демократією» після таких заяв головного прокурора скандал би спалахнув неабиякий, але у наших палестинах перебіг подій поки що отримав відносно мляву реакцію без відставок і нот протесту. Винні у тому вибори, які глушать все, крім прогнозу погоди і вивісок на канторах. До 21 квітня дипломатичний скандал зі «списками» може взагалі стати глибокою історією, але можна майже гарантувати – Луценко про себе забути не дасть і згадає ще щось.

Візит тижня

Поїздка кандидата у президенти Юрія Бойка і голови політради партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктора Медведчука до Москви ознаменувалася зустріччю там з прем’єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим і головою «Газпрому» Олексієм Міллером.

Громадян України, якими досі є Медведчук з Бойком постійно попереджають, що їздити в РФ буває небезпечно для здоров’я і навіть життя, але двоє означених обивателів з тризубом на паспорті виявилися не з лякливих і поговорили з представниками країни-агресора про майбутні ціни на газ та інші цікаві для всього квартету речі.

Візитерів затаврували на їх історичній батьківщині як колаборантів і компрадорів, але, якщо не вживати голосних звинувачень, то згадується історія з параду на честь визволення Києва. В 2004 році до Києва завітав тодішній і теперішній президент РФ у компанії з тим самим Медведєвим. Саме Медведєву довелося зжувати цукерку, яку пропонував гостям з Росії Віктор Янукович, бо безпосередній начальник Дмитра Анатолійовича від гостинця відмовився.

Тепер прем’єр-міністр «зжував» двох гостей з Києва, аби показати, хто в майбутньому буде опорою «руского міра» на території підконтрольній «хунті».

Вуглеводні тижня

Зацікавленість Володимира Гройсмана «Нафтогазом України» не зникає ні за яких обставин.

На засіданні уряду високопосадовці вирішили, що пасувало б скоротити дуже захмарні зарплати топ-менеджменту НАКу, а про бонуси та додаткові винагороди взагалі забути.

Крім того, прем’єр поставив поки що діючому керівництву «Нафтогазу» завдання – забезпечити видобуток українського газу до 18,2 мільярди кубометрів в рік і гарантувати транзит газу через вітчизняну ГТС після 1 січня 2020 року.

Якщо таких результатів відомство Коболєва не досягне, то воно вже буде відомством іншої людини прозоро натякнув Гройсман.

Штурханці між прем’єром і керівництвом «Нафтогазу» ніколи не набридають, але тепер їх урізноманітнила парламентська фракція Радикальної партії, яка майже у повному складі завітала на засідання уряду, аби продемонструвати, кого насправді найбільше бентежать високі тарифи для простих смертних та непристойні зарплати смертних непростих.

Рейвах вдався, Гройсман заробив плюс до власної карми не вдаривши головного радикала в область його робочого інструмента у вигляді рота, Коболєв задумався над газом.

Цифри тижня

Крім того, що у нас найкращі пісні, українці можуть похвалитися беззаперечним лідерством щодо недовіри владі. «Лише 9% жителів мають довіру до національного уряду, це найнижчий рівень довіри у світі вже другий рік поспіль. Це набагато нижче від середнього показника для колишніх радянських держав (48%), а також середнього показника в світі (56%) у 2018 році», — стверджує американський центр Gallup.

Вітчизняним соціологам багато співгромадян не вірять, але вже до таких поважних інституцій можна прислухатися.

Трохи інше виглядає Україна у рейтингу щастя країн World Happiness Report 2019. Тамтешні дослідники також збадали довіру населення до держави і заодно оцінювали критерії «щастя», якими, на їх думку, є тривалість життя, соціальна підтримка, здоровий спосіб життя, свобода, щедрість, корупція і та сама довіра до держави.

Найщасливіші традиційно виявилися Фінляндія, Данія, Норвегія.

Україна прогресувала і посіла 133 місце з 156 країн світу, в минулому році ми були на 138 позиції.

Поруч з нами «щастіють» М’янма, Чад, Ефіопія і Свазіленд.

Спеціалістам з Gallup і людям, які роблять World Happiness Report можна було б скооперуватися і зробити проект на предмет того як залежить рівень щастя від довіри до уряду і навпаки.

25.03.2019
Дякуємо: zbruc.eu

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*