Герои АТО: Книга пам’яті: Ігор Бєлошицький (позивний «Белаз»)

Звання, посада, підрозділ: лейтенант міліції (посмертно) окремого загону спеціального призначення «Азов» Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 8 вересня 1988 року, м. Київ. Дата і місце загибелі: 12 грудня 2014 року, с. Павлопіль, Новоазовський район, Донецька область.

Обставини загибелі. 12 грудня 2014 року в районі м. Маріуполя група дозору полку «Азов» та розвідники Збройних Сил України поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район, Донецька область) виявила та ліквідувала снайперську пару противника та знешкодила ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка влаштувала засідку. Автомобіль, на якому рухався Ігор, підірвався на встановленій терористами протитанковій міні. Похований у м. Києві на Лук’янівському військовому кладовищі (діл. № 4, р. 2, м. 4). Залишилася мати.

Нагородження: Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року «…за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Бєлошицький Ігор Анатолійович народився і виріс у м. Києві. За словами мами, з самого дитинства Ігор був активною дитиною, завжди мав свою думку і погляди на світ, шукав справедливості й боровся за правду. З ранніх років займався спортом: боксував, грав у футбол. Спочатку ганяв м’яч у дворі, а коли подорослішав, став грати у динамівському «Альбатросі».

За освітою Ігор — менеджер з міжнародної економіки, 2010 року закінчив Українську академію бізнесу та підприємництва.

Ігор завжди був надійною опорою для своїх друзів і близьких, готовий прийти на допомогу в будь-який час. Коли Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України, Ігор не зміг одразу поїхати на Схід. Він увесь час переживав, що всі його товариші вже на Сході, а він сидить у Києві й нічого корисного не робить для свого народу. У його душі палав вогонь боротьби з несправедливістю, що й стало його головною мотивацією від’їзду на фронт. Уже вліт ку 2014 року Ігор почав готуватися, дуже обережно, намагаючись не хвилювати близьких. Проте все таємне колись стає явним, і мама здогадувалась, що син вирішив їхати в зону АТО захищати Батьківщину. У вересні того самого року Ігор вступив на службу до органів внутрішніх справ, майже відразу був відряджений до зони проведення антитерористичної операції. Матір у цей час не знаходила собі місця, її переповнювали переживання за єдиного сина. Ігор завжди заспокоював її: «Все буде добре. Нічого страшного статися не може».

12 грудня 2014 року в районі м. Маріуполя група дозору полку «Азов» та розвідники ЗСУ поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район, Донецька область) виявила та ліквідувала снайперську пару противника. Потім розвідка Збройних Сил України потрапила під обстріл бойовиків і знешкодила ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка влаштувала засідку. Автомобіль, у якому знаходилися

«Белаз» і його бойовий товариш «Тихий», підірвався на фугасі. Бійці загинули миттєво.

Дякуємо: glavnoe.ua

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*