Кіно та сусіди: як подружити мешканців

18 липня 1987 року молоді працівники заводів, об’єднані у трудові загони, розпочали будівництво житлового комплексу для себе: так зване МЖК, ініціатива часів перебудови. Біла цегла, ентузіазм та робота у чотири зміни дали результат – через рік люди отримали квартири у новозбудованих висотках. Окрім житлових будинків, у мікрорайоні звели дитячий садок, школу та центр дозвілля. Нові будови з білої цегли виділялись на тлі сихівських «панельок» не лише кольором, але і підходом до управління. У 1999 році п’ять житлових будинків від’єдналися від ЖЕКу. На проспекті Червоної Калини (номери 39, 41, 43, 47 та 49) утворилось Об’єднання співвласників будинків Першого молодіжного житлового комплексу (ОСБ МЖК-1) – до речі, найдавніше у Львові.

У липні 2018 року троє мешканців висоток вирішили пригадати тридцятилітню історію МЖК-1, зняти фільм про його жителів та організувати Фестиваль сусідів. Молоді люди переконані – якщо не можна вибрати сусідів, то можна обрати, як з ними жити.

«План гри»

«У сусідки загинула дитина, а згодом помер чоловік, от вона і вирішила, що доглядатиме квітник. – На виокремленому серед асфальту та висотних будинків шматочку землі цвітуть чорнобривці, хризантеми, жоржини та інші осінні квіти, назви яких такі ж барвисті як і пелюстки» – цю історію розповіла подруга, і я подумала, як мало ми цікавимось долями людей, які живуть зовсім поруч. На відміну від наших батьків, які разом зводили ці будинки та проводили дозвілля.

Дана Кушплер спільно з Марією Ганин та Олегом Бабенчуком, які також живуть у Першому молодіжному житловому комплексі, вирішили познайомити нових сусідів та нагадати постійним мешканцям атмосферу минулих років.

– З Олегом ми знайомі з дитинства, а з Марією зустрілись у лютому цього року, коли працювали на одному проекті. Виявилось, що живемо в сусідніх будинках. До того Марічку ніколи не бачила, хоча наші батьки знайомі.

– Ми з Даною планували влаштувати щось цікаве для дітей та молоді, можливо, організувати фестиваль. Потім побачили в інтернеті статтю про те, як в одному з дворів наших будинків дівчатка-підлітки жорстоко побили свою однолітку. – Марія каже, що ця подія стала серйозним поштовхом до організації фестивалю сусідів.

– У дворах наших будинків досить давно почали збиратись компанії молодих людей: кричали, шуміли, агресивно себе поводили. Розумію, коли їм не роблять зауважень літні люди, але коли таке толерують здорові чоловіки та жінки, то це не прийнятно. – Дана пригадує, що тоді навіть звертались до дільничного з проханням виділити патруль. – Коли не робимо зауважень, то провокуємо на таку поведінку інших. Наші двори можна використовувати з більшою користю для мешканців та почувати себе в безпеці біля дому.

Дівчата розпочали з організації кінопоказу в одному із дворів мікрорайону. Кінопокази під відкритим небом стають дедалі популярнішими, тож організаторки сподівались зібрати багатьох людей. Обрали легкий сімейний фільм «План гри», для дітей влаштували майстер-клас із розмальовування гіпсових фігурок, а також різні конкурси та естафети. Влаштувати дозвілля для дітей на волонтерських засадах допомогли працівники репетиторського центру «Компас», який орендує приміщення в МЖК. До речі, цю будівлю місцеві мешканці досі називають КБО: абревіатура залишилась у спадок від радянських часів і розшифровується як «комбинат быта и отдыха». Афіші розклеїли на вхідних брамах, а Дана пройшлась дитячими майданчиками та розповіла діткам про конкурси з призами. На кінопоказ прийшло багато дітей, дорослі переважно стояли осторонь та спостерігали.

Коли дівчата готували кінопоказ, побачили інформацію про аукціон проектів «Зробимо Сихів кращим», вирішили подати свій проект «Фестивалю сусідів». До того ж, був хороший привід – з часу спорудження першого будинку виповнилось тридцять років.

– По перше, варто наголосити на тому, що наш мікрорайон – це не лише територія з майданчиками, дітьми та мамами, але і простір, у якому може бути комфортно та цікаво проводити дозвілля, – каже Дана. – По друге, наше Об’єднання співвласників будинків найдавніше у Львові, має свою історію, яку доречно розповісти мешканцям МЖК. Свято має стати одним із кроків до знайомства сусідів та налагодження комунікації між ними.

Учасники гри

У мешканців Молодіжного житлового комплексу є сторінка у Facebook, яка використовується, переважно, для обговорення побутових проблем. Однак, коли Дана запостила повідомлення про те, що МЖК вже тридцять років, це викликало багато позитивних емоцій. Мешканці домовились поділитись спогадами та фотографіями з часів, коли будівництво тільки розпочиналось.

– Мій батько був задіяний на будівництві майже 24 години на добу, приходив до дому дуже пізно, – пригадує Дана Кушплер. – Вони всі були молодими, проводили разом багато часу: на будові і на дозвіллі. Це був час, коли Україна отримала незалежність, люди відчували емоційне піднесення. Тато брав участь у вертепах, мама співала у хорі, який організувала сусідка. Збирались на репетиції у дев’яносто шостій школі, також ними збудованій.

– Сусіди показали нам старі стінгазети, які вони робили під час будівництва, – розповідає Олег Бабенчук, який разом з дівчатами працює над організацією свята. – У нас в мікрорайоні є школа мистецтв, музична школа, у якій, до речі, вчився Славко Вакарчук, тож були люди, які вміли красиво намалювати та оформити газету. Стінгазети зараз жовті, пом’яті, але там є багато фотографій. Наприклад, зі спільних мандрівок мешканців. У той час на балансі Об’єднання співвласників будинків була хата в Яремче та автобус. Старий ЛАЗ довго стояв на стоянці, його ремонтували, потім згнив. Зараз багато пишуть про організацію життя співмешканців багатоквартирних будинків за кордоном, про їхні спільні виїзди на пікніки, однак у нас це все вже було.

Дана пригадує розповідь Івана Рудницького, який у дев’яності роки очолював оргкомітет будівництва МЖК, а зараз мешкає по сусідству. Будівництво велося у чотири зміни, люди хотіли якнайшвидше отримати квартири, бо не мали де жити. Мешканці сусідніх будинків були незадоволені постійним шумом, ремонтом, навіть зверталися до тогочасної міліції. Тому, щоб налагодити стосунки, майбутні мешканці МЖК організовували творчі заходи, спільні вечори, побудували дитячий майданчик.

Дівчата розповідають, що їхні батьки організовували ярмарки рукоділля. Одна із мешканок була вчителькою трудового навчання, разом з сусідками вони вишивали рушники та сорочки на продаж. Мама Дани, яка в той час була у відпустці по догляду за дитиною, мала змогу заробити кошти та спілкуватись з іншими дівчатами. Дана пам’ятає, якими гарними були мамині роботи і як шкода було їх віддавати.

– Якби не уточнила в інших мешканців, то, мабуть, не повірила б, що батьки розігрували квартири в лотерею, – усміхається Дана. – Квартири поділили на типи за кількістю кімнат: великі сім’ї могли розраховувати на трикімнатні квартири, хто був сам – на одну кімнату. Ми з братом знали, що увечері батьки пішли на розіграш, з нетерпіння чекали новин. Одна справа, коли тягнути на удачу невеликий приз, а тут – квартири, де будеш жити решту життя. Вони, мабуть, тоді всі були трішки романтиками, будували будинки, у яких згодом житимуть.

Наступний хід

Фестиваль сусідів ОСБ МЖК-1 потрапив на аукціон проектів «Зробимо Сихів кращим». До аукціону відібрали п’ять з двадцяти поданих на розгляд проектів. Фестиваль – це інвестиція в людей, а не в матеріали. Старші мешканці та правління Об’єднання співвласників будинків підтримують ідею фестивалю сусідів.

– Ми хочемо перезнайомитися із мешканцями: багато людей, які будували комплекс, переселились, на їх місце прийшли нові. Нам цікаво поспілкуватись із сусідами, послухати їхні пропозиції щодо облаштування території, дізнатись, чого не вистачає. У нас часто виникали дискусії щодо стоянки автомобілів біля будинків, спорудження дитячих майданчиків, утеплення будинків, – пояснює Марія Ганин. – Ті, хто був знайомий роками, отримають змогу побачитись та поспілкуватись.

Олег розповідає, що на один з будинків ОСБ взяли «теплий кредит». Коли будинок утеплять, встановлять індивідуальне опалення, люди зможуть значно заощадити на оплаті за газ. Також мешканці облаштували спортивний майданчик на місці старого футбольного поля, яке було залите звичайним асфальтом. З допомогою коштів благодійників та з бюджету ОСБ зробили професійне покриття, огорожу. Один із мешканців з власної ініціативи придбав обладнання для ще одного дитячого майданчика.

До початку фестивалю, який відбудеться 21 жовтня, організатори планують зняти документальний фільм. – Героями фільму будуть перші мешканці будинків. Розпитаємо їх про тогочасне життя, послухаємо спогади. Поговоримо також із молоддю, нам цікаво, яким вони бачать життя тут, – розповідає Олег.

Дана планує показати фільм, а опісля влаштувати обговорення:

– Коли ми почнемо говорити про фільм, навряд чи ми обмежимось фільмом. На збори ОСБ не завжди приходить багато людей, а тут буде чудова нагода поспілкуватись та, можливо, вирішити наші проблеми. Завжди складно прийняти рішення та нести за нього відповідальність.

Дана Кушплер

10.10.2018
Дякуємо: zbruc.eu

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*