“Ми, українці, великі воїни”

Денис Богуш — український політтехнолог, експерт в сфері стратегічних комунікацій — 21 вересня на Форумі видавців у Львові презентуватиме свою дитячу книгу “Козак-характерник, або таємна наука Діда Архипа”.

Виявляється, темою козаків-характерників автор цікавиться уже чверть століття. І навіть знає, як українські супергерої з минулого можуть пригодитися нашим супергероям сьогодні і в майбутньому.

Ця книжка — не підручник з магії. Це — казка для дітей. Я хочу, щоб наші діти знали своїх героїв і хотіли бути подібними до них. Щоб взірцями були не лише Гаррі Поттер, Панда-Кунфу і Спайдермен, а наш Козак-характерник.

У цій книжці я описав багато з того, чим цікавлюся з 1992 року. Спершу це було просто зацікавлення, а серйозніша робота почалася у 2004-2005 роках.  Після Помаранчевої революції наша компанія Bohush Communications зайнялася іміджем України. Ми зробили багато різного, але врешті я зрозумів, що це все дуже неефективно — приватна компанія не може займатися іміджем країни, цим має займатися держава.

У 2008-у, я шукав щось, що мені було б справді цікавим. У мене були друзі, які якраз знімали фільм “Чорний козак” і я запропонував, що затанцюю для фільму козацький танець, адже з  дитинства займався танцями і бойовими мистецтвами. Цей фільм незабаром буде на екранах. Саме тоді тема характерників мене вразила і я почав її вивчати, писати книгу.  Скупив всі книжки, за кілька років об’їздив всіх українців, які казали, що вони характерники, маги, мольфари, екстрасенси.

Треба відразу сказати, що майже усі джерела про українську магію, про козака Мамая свого часу винищили. Репресії, голодомори знищили цілі роди, які передавали такі знання від покоління до покоління. Але я зміг відшукати інформацію про традиції і тактики характерників. Я поїхав по “місцях сили”, про які зміг довідатися. Так народилася книга про те, як у сучасному світі дідусь Архип виховує хлопця-характерника.

—  Що Ви маєте на увазі під самим терміном “характерник”?

—  У кожної дитини в 5-6 років проявляється певний талант. Я називаю це “характерність”. Якщо дитина танцює чи грає на музичних інструментах, то, зрозуміло, хай вона йде на гурток танців або в музичну школу. Або може бути схильність до математики… А якщо дитина має якісь нахили до магії, то куди їй іти? Були колись такі волхви чи характерники, які виявляли у дітей ці магічні характерності і допомагали їх розвивати.

—  Як виглядають ці характерності до магії?

— Це різні надзвичайні здібності: світіння або телепатія. Таких дітей брали колись на виховання. І про характерників писали багато різних джерел. Наприклад, “Історія запорізьких козаків” Дмитра Яворницького.  Це авторитетне видання і воно стверджує, що у козацьку добу таке явище було розповсюджене. Козацька держава — це час розквіту українства, бо далі була Малоросія, винищення української мови, культури. І саме в козацьку добу проявилися характерники. Вони мали свою систему освіти та виховання. Вчилися гарцювати на конях, поратися зі зброєю, якої було в них 40 видів, навчалися розвідки, бойових мистецтв. Характерники до всього цього мали володіти магічною зброєю, бачити невидимий світ — духів, мавок, лісовиків, ауру рослин. А коли ти бачиш невидимий світ, то маєш вміти щось у ньому робити. І вони навчалися цього. Перше завдання було найважче: піти в село, знайти чорну відьму, яка замовляє на смерть, на хвороби, і забрати в неї силу. На цьому завданні гинуло багато молодих характерників. Наступне завдання — пройти крізь стіни. Для цього спеціальному місці — Монастирище в Кіровоградській області — хлопців замуровували у печери на 5 діб, і вони мали самі звідти вийти. Третє завдання — приручити будь-яку невидиму істоту з лісу (мавку, лісовика, русалку), яка стає твоїм охоронцем на все життя.

Цікаве було випробування: якимось чином дістатися до Бахчисараю, дійти до ханського палацу, встромити в нього ножа і повернутися.

Ще одне — змінити думку керівника якоїсь країни. У кожного хана чи імператора був свій візир, астролог, шаман. Якщо цей маг давав запит вищим силам — прохав поради, характерники перехоплювали цей сигнал і змінювали його.

Мертвовод

У певних місцях – місцях сили – навчали певних вмінь. Мертвовод на Миколаївщині – там  була спеціальна капсула-тренажер і характерники вчилися там перетворюватися у тварин.

У Екземпаї в Кіровоградській області працювали зі свідомістю людини, сприйняттям часу і простору. Хортиця – це те місце, де об’єднуються 4 стихії.

Капище на Хортиці

Я об’їздив усі ці місця, сам спробував багато речей. Загалом в Україні більше 150 “місць сили”. Точно я знаю про п’ять. І знаю, що на них робити.

В одному з інтерв’ю Ви кажете, що більшовики, коли вривалися до українських сільських хат у часи репресій, разом із іконами зривали зі стін козака Мамая…

—  Вони, певно, навіть ікони менше нищили. Тоді справді у більшості хат було зображення козака Мамая.  До ікон молилися, а щодо зображення козака, то потрібно було уявляти, що його немає. Це такий український дзен. Мамай — з тюркської означає “ніхто”. Частина людей знали і робили для цього спеціальні вправи. А більшість тримали зображення Мамая, як оберіг: і в скринях, і на стінах, навіть під рушниками. Більшовики не розуміли суті і назвали це націоналістичною пропагандою, нищили. Але Мамаїв було так багато, що традиція швидко відродилася і тепер знову багато Мамаїв є по хатах.

То ця вся історія з Мамаєм і християнство — різні речі?

— Козак Мамай — це язичництво. Характерники серед козаків не були дуже такими православними. Але вони використовували і християнські молитви, і татарські зікри, і свої характерницькі замовляння. Християни ж також переробили язичницькі замовляння для своїх обрядів, додавали туди імена Христа, Діви Марії. Але Мамай і християнство вживалися в українців у хатах.

Християнство серйозно винищило попередні культуру і релігійні вірування. До нього різні народи мали іншу мову — вузликове письмо. Ця мова не пов’язана з буквами. Це інша, просторова історія, набагато ширша, ніж та, яку нам пропонують сучасні мови. Перші християнські книги були з перекладом на вузликове письмо. Інакша мова визначає цілком інакше сприйняття світу та інформації.  У нашому мовленні залишилося багато слів, які етимологічно пов’язані з вузликовим письмом. Наприклад, вузлове питання, зав’язка, розв’язка, заплутана ситуація, відмотати події назад, переплетіння долі, хитросплетіння, пов’язати долю, зв’язати два слова, відтинки часу, нав’язувати, витися, потрапити в петлю,  звиватися, перекручувати факти тощо.

—  Крім того, щоб розповісти дітям казку про могутнього мага — козака-характерника, сьогодні можна якось використати ці всі знання про характерників?

— Поки я писав цю казку для дітей, видав ще одну маленьку книжку. Вона називається “Пробудження характерників нового часу”. Ця книжка для нашого військового спецназу, для наших Сил спеціальних операцій. Я викладаю розвідникам курс “Інформаційні операції” і в програмі цього курсу переплів психотерапію і магію. Це дуже цікаво: там і агітація та пропаганда, і паранормальні здібності, і про чутки, навіювання, різні впливи на людей. Багатьох характерницьких навичок можна навчити і звичайну людину, яка не має здібностей.

Мені ця тема козака-характерника, як Ви її подаєте, перегукується з кіборгами.

— Ну, так. Історія про Кіборгів — це історія про сильне українське військо. А воно таким і є. Наші хлопці дуже сильні. Найсильніша риса українського війська — витривалість та жертовність. Ми, українці, дуже великі воїни, але навіть не завжди і не всі це усвідомлюємо. В службі охорони всіх президентів СРСР були українці, українці керували і керують різними військовими підрозділами в різних державах. Ми така велична нація, що коли хоч трохи про себе дізнаємося, дивуємося, як малі діти. У росіян кіборгів бути не може. А наші Кіборги виросли і з’явилися на наших очах. Це дивовижно.

То що ж такого з характерницьких практик Ви використовуєте?

— У зоні бойових дій на сході ми робимо деякі суто практичні речі. Наприклад, “лементи”. У козаків була проблема: на них вночі нападали татари. Козаки спали в ярах, а татари вночі дуже тихо підкрадалися і всіх вирізали. Тому наші придумали такі “лементи”: брали очерет, на нього капали віск, і під час цього кричали. Тоді цей очерет вважався “залементованим”. Цей залементований очерет розкладали за 100 метрів від місця, де лягали спати. І тоді людина, яка переступала через нього, голосно скрикувала, а кінь починав іржати. От я кажу хлопцям на передовій: “Давайте, ми теж якесь листя залементуємо”. І ми так кричали, капали віск, розкладали навколо блок-постів.  Зверху клали хмиз. І точно: гучніше чути, якщо якась диверсійна група проходить.

Ще одне — сприйняття снайперів.  Є така вправа: людина йде до лісу, а інша дивиться через приціл снайперської гвинтівки на неї. Снайпер кидає імпульс, що тебе хочуть вбити. А ти маєш відчути цю загрозу і визначити і з якого вона боку.

Третє: миттєвий гіпноз, навіювання, швидке введення в транс людини, яка біля тебе. 

Четверте: боротьба зі страхами. Будь-яка людина, якій довелося побачити жахи війни, розірване тіло друга, запам’ятає це надовго. Або коли ти вбиваєш людину… Це складно. Це психотерапія.

Звісно, я не навчаю, як у когось перетворюватися. Я не характерник. Ми говоримо про інформаційні операції, агітацію і пропаганду, чутки, гіпноз, психодіагностику, НЛП. Але також і про паранормальні впливи на людей, і впливи за допомогою технічних засобів.  Йдеться про техніку, яка використовує електромагнітні діапазони, інфразвук, ультразвук, різні випромінювання. Таку зброю розробляють у різних країнах світу. На першому місці у таких дослідженнях США, потім Росія, Китай, Великобританія, Німеччина… Але це також є елемент національної безпеки. Бо це допомагає рятувати людей: як не потрапити в полон, як вижити у полоні, як захистити свою психіку, як швидко відновити сили, якщо ти втомився і не спав кілька діб, як швидко зняти біль. Я хочу, що  наш спецназ володів цими можливостями.

Розмовляла Анна ГЕРИЧ

14.09.2018
Дякуємо: zbruc.eu

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*