«Новая ґазєта» запідозрила Міноборони РФ у фальшуванні документів щодо MH17.

Низка ознак із документації про виробництво ракети для комплексу «Бук» та видачу ракети кінцевому розпоряднику (військовій частині на Тернопільщині), оприлюдненої представниками Міністерства оборони Росії, свідчить про те, що документи могли бути сфальшовані.

Про це пише російське опозиційне «Новая ґазєта».

Автор публікації Павєл Каниґін ґрунтує свої припущення на аналізі трьох основних документів, оприлюднених під час брифінґу російських військовиків: «зведеної відомості на виріб», «відновленого ориґіналу формуляру на двигун», «журналу прийнятої продукції», котрі походять із Долґопрудного збройного заводу.

Росія відшукала ці документи буцімто за закликом Міжнародної слідчої групи (JIT), котра на травневій прес-конференції оприлюднила серійний номер двигуна злощасної ракети – 8869032 – а також оголосила, що снаряд походить із Долґопрудного. JIT закликала надати всю наявну в Росії інформацію про цю ракету та її використання після виробництва.

Власне, номер двигуна – 8869032 – фіґурує у двох перших документах: «зведеної відомості на виріб», «відновленого ориґіналу формуляру на двигун». Згідно з цими документами, сама ракета вже як готовий виріб (а не просто деталь двигуна) мала номер 8868720. У цих же документах вказано й дату виробництва ракети – 24 грудня 1986 року.

Згідно ж із третім документом, «журналом прийнятої продукції» (представники російської воєнщини кажуть, що він мав гриф «цілком таємно»), ракета після виробництва пішла у військову частину 20152 (дислокована на Тернопіллі).

Каниґін зазначає, що автентичність цього третього документа «викликає найменше запитань», і, «найімовірніше, ракета з номером 8720 дійсно пішла з Долґопрудного у Тенопільську область». Водночас, автор висловлює основне запитання: чи дійсно в цій «тернопільській» ракеті стояв двигун, виявлений згодом на згарищі в полях Донбасу, чи дійсно там двигун №8868720?

Насамперед, є підозрілим те, що замість ориґіналу «формуляру на двигун» росіяни продемонстрували «відновлений ориґінал формуляру», при цім іще й з розбіжностями в даті (нагадаємо, що дата виробництва ракети – начебто 24 грудня 1986 року).

«У бомазі, згідно з правилами відновлення ориґіналів, визначених ҐОСТом, стоять позначки особи, відповідальної за заповнення. У нашому випадку відповідальною була працівниця на прізвище Дмітрієва. У документів щонайменше на чотирьох аркушах є її прізвище та підпис, а також дата заповнення: 14 січня 1986 року. Виходить, відповідальна Дмітрієва виготовила копію документу на готовий виріб майже за рік до його виробництва?», – йдеться у статті видання «Новая ґазєта».

Окрім того, Каниґін звернув увагу на почерк особи, котра заповнювала другий документ – «зведену відомість». Імовірно, що основну інформацію в цьому документі – номер ракети – писала інша людина.

«Очевидно, її (відомість, – Z) заповнює одна особа: автор в особливій стилістиці виписує цифру 2, коли щоразу виводить петлю нагорі і внизу. При тім в заголовку, де єдиний раз вказано серійний номер ракети – 8868720 – цифра 2 виписана в інакший спосіб. Також помітно, що при написанні останніх двох цифр використовувалося світліше чорнило», – зауважив автор.

«Новая ґазєта» готує звернення до почеркознавців з метою перевірити, чи документи не зазнавали втручання.

19.09.2018
Дякуємо: zbruc.eu

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*